Кальцій

ОбережноРекомендовано

3 досліджень · 2 рекомендацій

Останнє оновлення: 21 лютого 2026 р.

Кальцій – Рак простати
Обережно1 досліджень

Високе споживання кальцію може збільшити ризик розвитку раку простати на пізніх стадіях

У систематичному огляді було визначено високе споживання кальцію як один із трьох харчових факторів, що постійно пов'язані з підвищеним ризиком розвитку раку простати на пізніх стадіях. Чоловікам, стурбованим ризиком раку простати, слід бути обережними щодо надмірного прийому кальцію, підтримуючи при цьому достатнє споживання для здоров'я кісток.

Докази

Dietary factors and risk for advanced prostate cancer

Автори: Gathirua-Mwangi, Wambui G., Zhang, Jianjun

Опубліковано: 1 березня 2014 р.

Систематичний огляд, що оцінював 46 відповідних статей з PubMed до вересня 2012 року, показав, що високе споживання кальцію пов'язане з підвищеним ризиком розвитку раку простати на пізніх стадіях. Кальцій був визначений як один із трьох дієтичних факторів — поряд із насиченими жирами та добре просмаженим м'ясом — які показали загалом послідовний зв'язок із підвищеним ризиком раку простати на пізніх стадіях в епідеміологічних дослідженнях. Дослідження типу «випадок-контроль» загалом підтвердили значний ефект, тоді як когортні дослідження дали неоднозначні, але підтверджуючі результати щодо кальцію та ризику розвитку захворювання на пізніх стадіях.

Рекомендовано2 досліджень

Прийом препаратів кальцію може знизити ризик розвитку раку простати та підтримувати здоров’я кісток під час лікування.

Метааналіз рандомізованих контрольованих досліджень (3 дослідження, n=1806) показав, що добавки кальцію (≥500 мг/день) знижують ризик раку простати на 46% (відношення ризиків 0,54, 95% довірчий інтервал 0,30–0,96, P=0,03). Аналіз даних окремих пацієнтів з 2 досліджень (n=1134) виявив узгоджену, але статистично незначущу тенденцію (відношення ризиків 0,61, 95% довірчий інтервал 0,30–1,23). В окремому рандомізованому контрольованому дослідженні (RTOG 0518, n=96) було передбачено обов’язкове застосування кальцію та вітаміну D як стандартної терапії для пацієнтів із раком простати, які отримували гормональну терапію. У контрольній групі спостерігалися значні втрати мінеральної щільності кісток – 5–8% у ключових ділянках скелета протягом 36 місяців. За результатами обох досліджень (загалом n≈1902) було встановлено, що прийом кальцію в дозі ≥500 мг/день має подвійну роль: потенційне зниження ризику раку та забезпечення підтримки здоров’я кісток під час андрогендеприваційної терапії.

Докази

Автори: Gore, Elizabeth, Kachnic, Lisa A., Kim, Harold E., Lawton, Colleen AF, Martin, Andre-Guy, Nabid, Abdenour, Pugh, Stephanie L, Shah, Amit B., Smith, Matthew, Tai, Patricia

Опубліковано: 7 липня 2014 р.

У дослідженні RTOG 0518 випадковим чином було відібрано 96 пацієнтів із прогресуючим неметастатичним раком передміхурової залози, які отримували терапію агоністами ЛГРГ та променеву терапію. Усім пацієнтам в обох групах як стандартну терапію призначали добавки кальцію та вітаміну D. Після 36 місяців спостереження у контрольній групі (тільки кальцій і вітамін D) було виявлено зміни мінеральної щільності кісткової тканини на −5% у поперековому відділі хребта (p < 0,0001 порівняно з групою золедронової кислоти, де цей показник становив +6%), −8% у лівому тазостегновому суглобі (p = 0,0002 проти +1%) і −8% у лівій шийці стегнової кістки (p = 0,0007 проти +3%). У всіх 96 пацієнтів було зафіксовано лише 2 випадки переломів (по одному на кожну групу, p = 0,95). Добавки кальцію були обов’язковими для всіх учасників дослідження як необхідна підтримка здоров’я кісток.

Автори: Avenell, Alison, Bolland, Mark J, Bristow, Sarah M, Gamble, Greg D, Grey, Andrew, Maclennan, Graeme S, Reid, Ian R

Опубліковано: 19 квітня 2013 р.

Метааналіз 10 рандомізованих досліджень із контрольною групою плацебо (n = 10 496, середня тривалість 3,9 року) досліджував вплив добавок кальцію (≥500 мг/день) без одночасного прийому вітаміну D на ризик розвитку раку. Щодо раку простати, дані з 3 досліджень (n = 1806) показали, що призначення кальцію значно знижувало ризик раку простати (відносний ризик 0,54, 95% ДІ 0,30–0,96, P = 0,03). Аналіз даних на рівні окремих пацієнтів з 2 досліджень (n = 1134) показав узгоджену, але статистично незначущу тенденцію (відношення ризиків 0,61, 95% ДІ 0,30–1,23, P = 0,16). Цей ефект спостерігався при невеликій загальній кількості випадків, що обмежувало статистичну потужність для отримання остаточних висновків.