Виразка в ротовій порожнині, яка не загоюється, або біла/червона пляма.

У цьому огляді було проаналізовано 19 систематичних оглядів, які охоплювали 199 первинних досліджень із загальною кількістю приблизно 2 460 600 учасників. Один із систематичних оглядів був присвячений самостійному обстеженню ротової порожнини для виявлення раку. Чотири огляди досягли високої оцінки за шкалою AMSTAR-2, а два – помірної. Незважаючи на загальну низьку якість доказів, в огляді було встановлено, що освітні програми та персоналізована інформація про ризик розвитку раку можуть бути ефективними для підвищення активності самостійного обстеження та поінфорваності щодо раннього виявлення раку ротової порожнини.

Переглянути джерело →

У цьому систематичному огляді було проаналізовано 86 статей щодо лікування раку верхньої та нижньої щелеп, з них 29 – повністю, і до аналізу було включено 24 дослідження. Огляд показав, що від 70,0% до 95,0% уражень еритроплазії є злоякісними на момент першої біопсії або прогресують до раку. У випадку інвазивної плоскоклітинної карциноми ракові клітини проникають у глибші шари ротової порожнини та глотки. За оцінками, у Бразилії у 2017 році було зафіксовано близько 16 290 нових випадків раку ротової порожнини, з яких 12 370 – серед чоловіків (11,54 на 100 000 населення) і 4010 – серед жінок (3,92 на 100 000 населення). Було виявлено зв’язок між пародонтитом, показниками нутритивного статусу та рівнем антимікробних білків у пацієнтів із раком ротової порожнини.

Переглянути джерело →

Систематичний огляд 20 первинних досліджень, у яких оцінювалися системи виявлення на основі світла, показав, що навіть спеціалізовані пристрої мають різну точність у виявленні плоскоклітинної карциноми ротової порожнини та лейкоплакії. Хемілюмінесцентна система ViziLite продемонструвала чутливість від 77,1% до 100%, але дуже низьку специфічність – від 0% до 27,8%. Вона переважно виявляла білі ураження (лейкоплакію), при цьому потенційно не розпізнавала червоні ділянки. Автофлуоресцентна система VELscope продемонструвала чутливість у діапазоні від 22% до 100% і специфічність – від 16% до 100%, але не могла диференціювати дисплазію від доброякісних запальних станів. Ці результати підкреслюють, що стійкі зміни слизової оболонки ротової порожнини вимагають професійного клінічного обстеження, а не лише самостійної оцінки.

Переглянути джерело →

Систематичний огляд 41 дослідження за участю 4002 пацієнтів оцінив діагностичну точність додаткових методів для виявлення раку ротової порожнини та потенційно злоякісних захворювань у пацієнтів із клінічно очевидними ураженнями. Цитологія слизової оболонки ротової порожнини продемонструвала найвищу сукупну точність зі чутливістю 0,91 (95% ДІ від 0,81 до 0,96) і специфічністю 0,91 (95% ДІ від 0,81 до 0,95) за результатами 12 досліджень. Вітальний барвник показав чутливість 0,84 (95% ДІ від 0,74 до 0,90) і специфічність 0,70 (95% ДІ від 0,59 до 0,79) за результатами 14 досліджень. Методи виявлення на основі світла мали чутливість 0,91 (95% ДІ від 0,77 до 0,97), але нижчу специфічність – 0,58 (95% ДІ від 0,22 до 0,87) за результатами 11 досліджень. Огляд підтверджує, що клінічно очевидні ураження потребують професійної біопсії та гістологічної оцінки, оскільки жоден додатковий метод не може замінити поточний діагностичний стандарт.

Переглянути джерело →

У цьому систематичному огляді було проаналізовано 60 досліджень (з початкових 89 ідентифікованих), опублікованих у період з січня 2006 року по грудень 2013 року, зокрема 1 метааналіз, 17 систематичних оглядів, 35 проспективних досліджень, 5 ретроспективних досліджень, 1 консенсусний документ і 1 якісне дослідження. Огляд підтвердив, що біопсія тканини та гістопатологічне дослідження залишаються «золотим стандартом» для діагностики раку ротової порожнини. Було оцінено кілька методів діагностики, але жоден з них не продемонстрував достатніх наукових доказів, щоб замінити клінічний огляд і біопсію для раннього виявлення плоскоклітинного раку ротової порожнини та потенційно злоякісних захворювань ротової порожнини.

Переглянути джерело →

У цій групі з 88 пацієнтів із плоскоклітинною карциномою ротової порожнини найчастішим макроскопічним проявом були виразки, які спостерігалися у 70,5% випадків. Розташування пухлини значною мірою впливало на ймовірність діагностування захворювання на пізній стадії: дно ротової порожнини (відносний ризик = 3,6; 95% довірчий інтервал = 1,2–11,1), ясна (відносний ризик = 8,8; 95% довірчий інтервал = 2,0–38,2) і ретромолярна тригона (відносний ризик = 8,8; 95% довірчий інтервал = 1,5–49,1) – у всіх цих випадках спостерігався підвищений ризик виявлення захворювання на пізній стадії. Аналіз регресії підтвердив, що розташування пухлини та ступінь її диференціювання є незалежними значущими факторами, які впливають на ймовірність діагностування захворювання на пізній стадії. Ці дані підкреслюють важливість своєчасної оцінки стійких виразок у ротовій порожнині, особливо в анатомічних ділянках з високим ризиком.

Переглянути джерело →

Цей систематичний огляд 13 досліджень (68 362 учасники) показав, що звичайний візуальний огляд порожнини рота виявляє потенційно злоякісні захворювання та рак ротової порожнини з чутливістю від 0,50 (95% ДІ: від 0,07 до 0,93) до 0,99 (95% ДІ: від 0,97 до 1,00) у 10 дослідженнях (25 568 учасників) при поширеності від 1% до 51%. Специфічність стабільно становила близько 0,98 (95% ДІ: від 0,97 до 1,00) у популяціях з низькою поширеністю. У висновку було зазначено, що неправильна класифікація осіб із захворюванням як здорових призводить до затримки діагностики та переходу захворювання на більш важку стадію, що підкреслює важливість звернення за професійною консультацією у разі будь-яких стійких аномалій у ротовій порожнині.

Переглянути джерело →