Втрата ваги

У перспективній когортній групі, що налічувала 9853 дорослих жителів Швейцарії віком від 25 до 74 років, за якими спостерігали протягом 25 років, ожиріння (ІМТ ≥ 30) було пов’язане із загальною смертністю (відношення ризиків – 1,41; 95% ДІ: 1,23–1,62), смертністю від серцево-судинних захворювань (відношення ризиків – 2,05; 95% ДІ: 1,60–2,62) і смертністю від раку (відношення ризиків – 1,29; 95% ДІ: 1,04–1,60) порівняно з нормальною масою тіла (ІМТ 18,5–24,9). Надмірна вага (ІМТ 25–29,9) не призводила до статистично значущого збільшення смертності. Від 4% до 6,5% усіх випадків смерті, від 8,8% до 13,7% випадків смерті від серцево-судинних захворювань і від 2,4% до 3,9% випадків смерті від раку були пов’язані з ожирінням. Після коригування даних щодо харчування, фізичної активності, куріння та рівня освіти ці зв’язки залишалися статистично значущими.

Переглянути джерело →

Систематичний огляд 23 рандомізованих контрольованих досліджень, до яких було залучено 13 733 пацієнти із середнім ІМТ 33,9 кг/м², оцінював серцево-судинні наслідки протягом усередненого періоду спостереження в 37 місяців (мінімум 18 місяців). До огляду було включено дослідження дієтичних втручань, програм фізичної активності, поведінкової терапії та фармакологічного лікування, опубліковані в період з 1990 по 2007 рік. Незалежно від абсолютної величини втраченої ваги, спостерігався позитивний вплив на фактори серцево-судинного ризику, зокрема на артеріальний тиск, ліпіди та толерантність до глюкози. У середньому, рівень вибування з досліджень становив 16,1%. Дослідження не включали пацієнтів із вже існуючою ішемічною хворобою серця, раком або діабетом та гіпертензією, що лікувалися медикаментозно, що підтверджує доцільність первинної профілактики.

Переглянути джерело →

У групі, що складалася з 3 632 674 дорослих жителів Великої Британії, серед яких було 1 969 648 осіб, які ніколи не курили, і зафіксовано 188 057 випадків смерті, індекс маси тіла (ІМТ) продемонстрував залежність у формі літери «J» щодо загальної смертності. При значенні ІМТ понад 25 кг/м², відносний ризик збільшувався на 1,21 (95% довірчий інтервал: 1,20–1,22) на кожні додаткові 5 кг/м². При значенні ІМТ нижче 25 кг/м², відносний ризик збільшувався на 0,81 (95% довірчий інтервал: 0,80–0,82) на кожні додаткові 5 кг/м², що свідчить про зниження смертності зі зменшенням ІМТ і наближенням його до значення 25. У порівнянні зі здоровою вагою (ІМТ 18,5–24,9), очікувана тривалість життя у віці 40 років була на 4,2 роки меншою в чоловіків з ожирінням (ІМТ ≥30) і на 3,5 роки меншою в жінок з ожирінням. У людей із недостатньою вагою (ІМТ <18,5) також спостерігалося скорочення тривалості життя: на 4,3 роки у чоловіків і на 4,5 роки у жінок.

Переглянути джерело →

У результаті спільного аналізу даних 654 827 учасників із шести проспективних когорт, протягом середнього періоду спостереження в 10 років, за якого було зареєстровано 82 465 випадків смерті, виявлено, що фізична активність (7,5+ MET-год/тиж.) і нормальна вага тіла (ІМТ 18,5–24,9) пов’язані зі збільшенням тривалості життя на 7,2 роки (95% ДН: 6,5–7,9) порівняно з низькою фізичною активністю (0 MET-год/тиж.) і ожирінням (ІМТ 35,0+). Значне збільшення тривалості життя завдяки фізичній активності спостерігалося в кожній групі за ІМТ, але найбільше абсолютне збільшення відбувалося у випадках поєднання нормальної ваги тіла з регулярною помірною або інтенсивною фізичною активністю під час відпочинку. Очікувана тривалість життя розраховувалася на основі прямих скоригованих кривих виживання для учасників віком 40 років і старше.

Переглянути джерело →