Автори: Anthony Matthews, Anthony Matthews, Ian J Douglas, Krishnan Bhaskaran, Liam Smeeth, Sinéad M Langan
Опубліковано: 1 червня 2016 р.
У дослідженні, що передбачало порівняння двох груп – 145 104 осіб, які приймали інгібітори ФДЕ5, та 560 933 осіб у контрольній групі, протягом 3,44 мільйона людино-років спостереження було виявлено 1315 нових випадків меланоми. Очевидний зв’язок між застосуванням інгібіторів ФДЕ5 та розвитком меланоми (відносний ризик = 1,14; 95% довірчий інтервал: 1,01–1,29; p = 0,04) пояснювався впливом супутніх факторів, зокрема, тривалістю перебування на сонці. Негативні результати контрольних досліджень, пов’язані з впливом сонячного випромінювання, показали подібне збільшення ризику: базальноклітинна карцинома (відносний ризик = 1,15; 95% довірчий інтервал: 1,11–1,19; p < 0,001) та сонячний кератоз (відносний ризик = 1,21; 95% довірчий інтервал: 1,17–1,25; p < 0,001). Подальший аналіз підтвердив наявність тісного зв’язку між сонячним кератозом і подальшим застосуванням інгібіторів ФДЕ5 (відношення шансів = 1,28; 95% довірчий інтервал: 1,23–1,34; p < 0,001), що свідчить про більш тривалий вплив сонячного випромінювання на цю групу чоловіків. Залежності між дозою та ефектом не було виявлено (p-тенденція = 0,83).
