Фізична активність

У передекспериментальному дослідженні з одногруповим попереднім та післятестовим дизайном обстежили 25 учасників похилого віку з подагричним артритом у клініці Яясан Аль-Мархама, місто Таракан. До втручання з фізичними вправами більшість відчувала помірний біль (шкала 4-6), виміряний за числовою шкалою оцінки (NRS). Після участі в програмі фізичних вправ для літніх людей більшість повідомляла про легкий біль (шкала 1-3). Аналіз за допомогою критерію знакових рангів Вілкоксона показав статистично значуще зменшення болю з p = 0,001 (< 0,05), що підтверджує позитивний вплив втручання з фізичними вправами на біль при подагричному артриті.

Переглянути джерело →

Обстеження здоров'я громади, проведене серед 31 учасника в Келурахан Керенг Бангкірай, показало, що у 41,9% (13 респондентів) був високий рівень сечової кислоти, що потребував втручання. Рекомендації щодо медичної освіти наголошували на щоденній фізичній активності (aktivitas fisik setiap hari) як ключовій модифікації способу життя для підтримки здорового рівня сечової кислоти. 58,1% учасників з нормальним рівнем також було рекомендовано підтримувати регулярну активність для збереження стану здоров'я.

Переглянути джерело →

Скринінг 56 членів громади показав, що 47 учасників (83,9%), які регулярно займалися фізичною активністю, мали нижчий профіль ризику подагри. Відсутність фізичної активності була визначена як один із шести ключових факторів ризику розвитку подагричного артриту, поряд із ожирінням, дієтою з високим вмістом пуринів, вживанням алкоголю, курінням та сімейним анамнезом.

Переглянути джерело →

Програма скринінгу громади 2022 року в окрузі Перкут Сей Туан визначила фізичну активність як фактор, що впливає на рівень сечової кислоти в крові, поряд з дієтою, багатою на пурини, вживанням алкоголю, етнічною приналежністю та віком. Гіперурикемія (рівень сечової кислоти в крові вище 6,8 мг/дл) являє собою стан, при якому сечова кислота перевищує межу розчинності в крові. Освітнє втручання мало на меті підвищити обізнаність громади про ці модифіковані фактори, щоб запобігти прогресуванню від гіперурикемії до симптоматичного подагричного артриту, що характеризується сильним болем у суглобах.

Переглянути джерело →

У проспективному когортному дослідженні 444 пацієнтів з подагрою недостатня фізична активність була включена до багатовимірної логістичної регресійної моделі, що аналізувала фактори ризику цукрового діабету 2 типу. Протягом медіанного періоду спостереження 5,66 років у 24,3% учасників розвинувся діабет. Хоча дослідження зосереджувалося переважно на специфічних для подагри факторах, рівень фізичної активності враховувався поряд з іншими модифікованими факторами, включаючи дієту та ІМТ ≥30 кг/м², у комплексній оцінці ризику.

Переглянути джерело →

У цьому проспективному когортному дослідженні протягом 2-8 років спостерігали за 444 пацієнтами з подагрою без діабету. Недостатня фізична активність була одним із оцінених факторів ризику розвитку діабету 2 типу. Під час спостереження у 108 пацієнтів (24,3%) розвинувся діабет 2 типу. У дослідженні наголошується на важливості врахування факторів способу життя, які можна змінити, включаючи рівень фізичної активності, для зменшення метаболічних ускладнень у пацієнтів з подагрою.

Переглянути джерело →

У цій проспективній когорті спостерігали за 444 пацієнтами з подагрою протягом 2-8 років, з яких у 108 (24,3%) розвинувся діабет 2 типу. Недостатня фізична активність була включена до числа оцінюваних традиційних факторів ризику, що піддаються модифікації. Дослідження продемонструвало, що пацієнти з подагрою мають підвищений ризик розвитку діабету, пов'язаний як з традиційними факторами, так і зі специфічними для подагри механізмами, включаючи гіперурикемію та мікрокристалічне запалення, що підкреслює важливість усунення факторів способу життя, що піддаються модифікації.

Переглянути джерело →

У дослідженні типу «випадок-контроль» за участю 34 учасників похилого віку в лікарні Posyandu Cinta Lansia Banguntapan Bantul було розглянуто зв'язок між фізичною активністю та рівнем сечової кислоти. Фізична активність показала статистично значущий зв'язок з подагрою (значення P = 0,007). Ті, хто мав недостатню фізичну активність, мали у 15 разів вищу ймовірність розвитку подагри порівняно з тими, хто мав достатню активність (OR = 15,00). У дослідженні для збору даних використовувалася форма PAL (рівень фізичної активності) та тест хі-квадрат для аналізу. На основі цих результатів дослідники рекомендували літнім учасникам покращити програми фізичних вправ для профілактики подагри.

Переглянути джерело →

У дослідженні типу «випадок-контроль» за участю 152 осіб похилого віку в Пасітані, Східна Ява, оцінювався зв'язок між фізичними вправами та подагричним артритом. Порівнюючи 76 випадків із 76 контрольними особами, аналіз хі-квадрат виявив статистично значущу кореляцію між звичками до фізичних вправ та захворюваністю на подагру (p<0,001). Досліджувана популяція була відібрана з регіону з поширеністю подагри серед літніх людей у Східній Яві 26,4%, причому в Пасітані цей показник становив 13,2%. Відсутність регулярної фізичної активності була визначена як значний фактор ризику розвитку подагричного артриту.

Переглянути джерело →