Контроль ваги.

Серед 288 802 учасників дослідження UK Biobank (середній вік – 56,2 року, на момент початку дослідження не мали раку), яких спостерігали протягом у середньому 8,2 років, скорочена шкала оцінки дотримання рекомендацій WCRF/AICR, що включає такі компоненти, як вага тіла, фізична активність, харчування та вживання алкоголю, продемонструвала найсильніший обернений зв’язок із раком матки серед усіх досліджених видів раку. Кожне збільшення на 1 бал було пов’язане зі зниженням ризику на 21% (відношення шансів 0,79; 95% довірчий інтервал: 0,73–0,86). Це був найбільший ефект серед дев’яти видів раку з урахуванням локалізації, для яких були виявлені значущі зв’язки в багатофакторних моделях пропорційних ризиків Кокса.

Переглянути джерело →

У цьому італійському клінічному дослідженні типу «випадок-контроль», проведеному в лікарняних умовах, було проаналізовано 454 випадки раку ендометрію та 908 контрольних груп, підібраних за віком (1992–2006 роки). Було виявлено обернену залежність між дотриманням рекомендацій WCRF/AICR, зокрема щодо підтримки нормального індексу маси тіла (ІМТ), і ризиком розвитку раку ендометрію. У жінок, які демонстрували найвищий рівень відповідності рекомендаціям порівняно з тими, хто демонстрував найнижчий рівень, відносний ризик становив 0,42 (95% довірчий інтервал: 0,30–0,61), що свідчить про зниження ризику на 58% із чіткою тенденцією до зменшення ризику зі збільшенням рівня відповідності рекомендаціям. Захисний ефект був особливо вираженим серед жінок з нормальною вагою порівняно з жінками з надмірною вагою або ожирінням.

Переглянути джерело →

У рамках проспективної когорти NOWAC, яка налічувала 96 869 норвезьких жінок, кожне збільшення показника індексу здорового способу життя на один пункт було пов’язане зі зниженням ризику раку ендометрію в постменопаузальний період на 7 % (відносний ризик 0,93; 95% довірчий інтервал: 0,91–0,95). Індекс здорового способу життя враховував показник індексу маси тіла, рівень фізичної активності, куріння, вживання алкоголю та харчування, причому кожному з цих факторів присвоювався бал від 0 до 4 за шкалою від 0 до 20. Моделі пропорційної регресії Кокса з множинною імплементацією підтвердили статистично значущий лінійний обернений зв’язок.

Переглянути джерело →

Цей систематичний огляд оцінив незалежний та взаємопов’язаний вплив маси тіла та фізичної активності на ризик розвитку раку в рамках численних епідеміологічних досліджень. Було виявлено позитивний зв’язок між ожирінням і частотою випадків раку матки у жінок. Коли гіпотеза про те, що можна бути «товстим, але підтягнутим», перевірялася шляхом оцінки формальних взаємодій між надмірною вагою та фізичною активністю, не було отримано жодних доказів того, що високий рівень фізичної підготовки послаблює або усуває ризик розвитку раку матки, пов’язаний з ожирінням. Результати свідчать про те, що підтримка здорової ваги тіла є незалежно необхідною для зменшення ризику розвитку раку матки і не може бути замінена лише фізичною активністю.

Переглянути джерело →

Робоча група IARC (Міжнародного агентства з дослідження раку) проаналізувала понад 1000 епідеміологічних досліджень і дійшла висновку, що наявні достатні докази того, що відсутність надмірної маси тіла знижує ризик розвитку раку ендометрію, зокрема раку ендометрію першого типу. Було встановлено чіткий зв’язок між дозою та реакцією: відносний ризик становив приблизно 1,5 при надмірній вазі (ІМТ 25,0–29,9), 2,5 при ожирінні першого ступеня (ІМТ 30,0–34,9), 4,5 при ожирінні другого ступеня (ІМТ 35,0–39,9) і 7,1 (95% ДН, 6,3–8,1) при ожирінні третього ступеня (ІМТ ≥40,0) порівняно з нормальним ІМТ. Серед жінок, які отримували гормональну терапію, сила зв’язку між надмірною масою тіла та ризиком розвитку раку була меншою. За оцінками, у 2013 році в усьому світі від надмірної ваги та ожиріння померло близько 4,5 мільйона людей, причому тягар захворюваності на рак, пов’язаний з ожирінням, становив до 9% від загального показника захворюваності на рак серед жінок у Північній Америці, Європі та на Близькому Сході.

Переглянути джерело →

У шведській когорті, що налічувала близько 60 000 жінок, зв’язок між вмістом кадмію та раком ендометрію був сильнішим серед жінок із нормальною масою тіла або схильних до худорлявості (на 52% вищий ризик у групі з найвищим рівнем кадмію) порівняно із загальною популяцією (збільшення на 39%). У жінок, які ніколи не курили, мали нормальний індекс маси тіла та не піддавалися впливу екзогенних естрогенів і вживали велику кількість кадмію з їжею протягом 10 років, спостерігалося у 2,9 рази вищий ризик розвитку раку ендометрію. Ця тенденція свідчить про те, що у жінок із нижчим загальним рівнем естрогенів (нормальний індекс маси тіла, відсутність гормональної терапії) ефекти кадмію, що імітують дію естрогену, стають більш вираженими, що робить контроль ваги важливим фактором для модифікації цього шляху ризику.

Переглянути джерело →