Незрозуміла втрата ваги

У метааналізі 124 спостережних досліджень було виявлено, що індекс маси тіла (ІМТ) після встановлення діагнозу, який становить 18 кг/м², порівняно з найнижчим значенням ІМТ у 28 кг/м², пов’язаний із підвищенням загальної смертності на 60%, специфічної смертності від раку товстої та прямої кишки на 95% і ризиком рецидиву раку на 37%. Підвищений ризик при низькому ІМТ зменшувався в додаткових аналізах рандомізованих контрольованих досліджень порівняно з когортними дослідженнями, а також у дослідженнях із довшим періодом спостереження. Це свідчить про те, що низький ІМТ частково відображає зворотний причинно-наслідковий зв’язок, пов’язаний із прогресуванням захворювання, а не є незалежним фактором ризику.

Переглянути джерело →

Метааналіз 124 спостережних досліджень показав, що низький індекс маси тіла (ІМТ) після встановлення діагнозу (18 кг/м²) пов’язаний із найвищим відносним ризиком щодо всіх показників раку товстої та прямої кишки порівняно з мінімальним значенням ІМТ 28 кг/м²: на 60 % збільшується загальна смертність, на 95 % – смертність, пов’язана безпосередньо з раком товстої та прямої кишки, і на 37 % – ризик рецидиву раку або зменшення тривалості періоду ремісії. Підвищений ризик при низькому ІМТ спостерігався менше в додаткових аналізах рандомізованих контрольованих досліджень порівняно з когортними дослідженнями, у дослідженнях із довшим періодом спостереження та серед жінок, що свідчить про те, що зворотний причинно-наслідковий зв’язок, пов’язаний із прогресуванням захворювання, може частково пояснювати цей взаємозв’язок.

Переглянути джерело →

У ході нерандомізованого дослідження, в якому брали участь 388 пацієнтів із раком товстої та прямої кишки, було виявлено, що синдром анорексії-кахексії при раку є досить поширеним і суттєво впливає на захворюваність і смертність. Коли 215 пацієнтам було надано ранню нутритивну підтримку та проведено моніторинг за допомогою опитувальника Ноттінґемської системи скринінгу та шкали оцінки втрати апетиту, тимчасово вдалося зупинити втрату ваги, при цьому середній показник збільшення ваги становив 1,5 кг (діапазон 0,6–2,8 кг), і покращився апетит. Ці результати показують, що рання діагностика втрати ваги дозволяє застосовувати методи лікування, які підтримують нутритивний статус, хоча показник загального стану за шкалою Карнофського не змінився в обох групах.

Переглянути джерело →