Відмова від куріння

У рамках норвезького дослідження «Жінки та рак», яке охопило близько 170 000 жінок, було виявлено, що вищі показники індексу здоров’я способу життя (HLI), зокрема за умови відмови від куріння, пов’язані зі зниженням ризику розвитку колоректального раку. Куріння було визначено як особливо важливий фактор, що впливає на численні взаємозв’язки між способом життя та захворюваністю на рак. У дослідженні використовувалися пропорційні моделі Кокса та обмежені кубічні сплайни, і було зроблено висновок, що відмова від куріння має бути пріоритетною задачею протягом усього дорослого життя.

Переглянути джерело →

У групі з 35 525 норвезьких жінок, які брали участь у дослідженні NOWAC, частка випадків раку товстої кишки, пов’язаних із курінням в анамнезі, становила 18,7% (95% довірчий інтервал: 4,7–30,6%), що робить цей фактор найбільшим окремим фактором ризику, на який можна вплинути. Серед семи факторів ризику, які підлягали корекції та оцінювалися за допомогою параметричної моделі з урахуванням конкуруючого ризику смерті, куріння мало найсильніший і статистично найбільш обґрунтований зв’язок із захворюваністю на рак товстої кишки.

Переглянути джерело →

Систематичний огляд 52 досліджень (загалом 9717 учасників; медіанний розмір дослідження – 139, міжквартильний розмах – 72–247) із додатковим аналізом рандомізованого контрольованого дослідження FACS (582 пацієнти з 39 лікарень Національної служби охорони здоров’я Великої Британії, спостереження протягом 5 років) показав, що при стандартному пороговому значенні CEA 5 мкг/л об’єднана чутливість становила 71 % (95% довірчий інтервал: 64–76 %), а специфічність – 88 % (95% довірчий інтервал: 84–92 %). У даних дослідження FACS приблизно у 4 з 10 пацієнтів, у яких не було рецидиву, спостерігалося принаймні одне хибнопозитивне значення, а 6 із 10 позитивних результатів виявилися хибнопозитивними. Було встановлено, що курці особливо схильні до отримання численних хибнопозитивних результатів аналізу на CEA. У дослідженні було зроблено висновок, що продовження моніторингу за допомогою аналізу на CEA у курців недоцільне, оскільки куріння робить цей метод спостереження ненадійним для виявлення рецидивів колоректального раку, який можна лікувати.

Переглянути джерело →

У цьому популяційному дослідженні типу «випадок–контроль», що охопило 685 випадків раку товстої та прямої кишки та 778 осіб контрольної групи з Фукуокського дослідження раку товстої та прямої кишки, було виявлено, що в учасників із показником ≥400 пачко-років куріння значно підвищується ризик розвитку раку прямої кишки (відношення шансів 1,60; 95% довірчий інтервал: 1,04–2,45) порівняно з людьми, які ніколи не курили. Загальний ризик розвитку раку товстої та прямої кишки становив: 0,65 (95% довірчий інтервал: 0,45–0,89) для показника <400 пачко-років куріння, 1,16 (95% довірчий інтервал: 0,83–1,62) для показника 400–799 пачко-років куріння та 1,14 (95% довірчий інтервал: 0,73–1,77) для показника ≥800 пачко-років куріння. Підвищений ризик при більшому сукупному стажі куріння, особливо щодо раку прямої кишки, підтверджує необхідність уникнення куріння як профілактичного заходу.

Переглянути джерело →

У цьому дослідженні типу «випадок-контроль» за участю 80 пацієнтів з колоректальним раком та 80 відповідних осіб контрольної групи в Ардебілі, Іран, позитивний анамнез куріння збільшував ризик розвитку колоректального раку приблизно в 1,8 раза (ВШ = 1,78; 95% ДІ: 0,91–5,85). Хоча довірчий інтервал перевищував 1,0, у висновках дослідження куріння було зазначено як фактор ризику розвитку колоректального раку. Істотної різниці між групами щодо споживання алкогольних напоїв не спостерігалося (p = 0,385).

Переглянути джерело →