Червоне м'ясо

У перспективних дослідженнях, проведених серед приблизно 472 000 учасників UK Biobank, у людей, які вживають м’ясо нерегулярно, спостерігався нижчий ризик розвитку раку загалом і колоректального раку порівняно з тими, хто регулярно вживає м’ясо. Різниця в концентрації IGF-I або вільного тестостерону, очевидно, не впливала на ці взаємозв’язки, що свідчить про те, що інші дієтичні чи поведінкові фактори можуть бути причиною зниження ризику, пов’язаного з меншим споживанням м’яса.

Переглянути джерело →

У спільній заяві зазначено, що вживання червоного м’яса підвищує ризик розвитку раку товстої та прямої кишки, тому рекомендується обмежити його споживання, а не повністю виключати з раціону. У документі розрізняють оброблене м’ясо (від якого слід відмовитися) і червоне м’ясо (споживання якого слід обмежити), що відображає ступінь доказовості для кожного з них. Ця диференційована рекомендація узгоджується з класифікацією червоного м’яса як ймовірно канцерогенного, яку надала група IARC 2A. Рекомендація є частиною комплексної системи дієтичних правил, розробленої для широкої громадськості в Латинській Америці та Карибському басейні з метою профілактики раку.

Переглянути джерело →

Мережа досліджень типу «випадок-контроль», проведених в Італії та Швейцарії (1991-2009), що охопила 1463 випадки раку товстої кишки, 927 випадків раку прямої кишки та 11 656 контрольних груп, показала, що кожне збільшення споживання червоного м'яса на 50 г/день значно підвищує ризик раку товстої кишки (ВШ = 1,17; 95% ДІ: 1,08-1,26) та ризик раку прямої кишки (ВШ = 1,22; 95% ДІ: 1,11-1,33). Не спостерігалося значної гетерогенності за способом приготування для колоректального раку, що вказує на те, що ризик не обмежується певними методами приготування.

Переглянути джерело →

Згідно з об'єднаним аналізом методом «випадок-контроль» 9287 випадків колоректального раку та 9117 контрольних груп з десяти досліджень, збільшення споживання червоного м'яса на квартиль було пов'язане зі статистично значущим підвищенням ризику розвитку колоректального раку. В аналізі перевірялася взаємодія між дієтичними факторами та приблизно 2,7 мільйонами генетичних варіантів, причому червоне м'ясо демонструвало стабільний позитивний зв'язок з ризиком захворювання незалежно від взаємодії генів та дієти.

Переглянути джерело →

Мета-аналіз проспективних когортних досліджень, що охопили 566 607 осіб та 4734 випадки раку товстої кишки, продемонстрував сумарний відносний ризик 1,18 (95% ДІ: 1,06-1,32) для суб'єктів з найвищою категорією споживання гемового заліза порівняно з найнижчою категорією. Експериментальні дослідження на щурах з хімічно індукованим раком товстої кишки показали, що харчовий гемоглобін та червоне м'ясо послідовно сприяли утворенню аномальних криптових вогнищ, ймовірного передракового ураження. Зв'язок між харчовим гемовим залізом та ризиком раку товстої кишки був статистично значущим у кількох проспективних дослідженнях.

Переглянути джерело →

У рамках загальнонаціонального дослідження MRC щодо здоров’я та розвитку, проведеного серед групи людей, народжених в один рік (n=2256 у 1989 році; n=1772 у 1999 році), було виявлено, що середнє споживання червоного м’яса становило 41,5 г на день серед чоловіків і 30,1 г на день серед жінок у 1999 році, порівняно з 51,7 г на день і 35,7 г на день у 1989 році. Після детального аналізу виявилося, що у 1999 році 12% учасників дослідження перевищували рекомендовану Всесвітнім фондом досліджень раку дозу споживання червоного м’яса, тоді як при підрахунку комплексних страв ця цифра становила 30% – це на 50% більше серед чоловіків і на 33% більше серед жінок. Збільшення споживання червоного м’яса та оброблених м’ясних продуктів було пов’язане з вищим рівнем споживання енергії, загальної кількості жирів і гемового заліза, а також із нижчим рівнем споживання клітковини серед усієї групи.

Переглянути джерело →

У цьому рандомізованому перехресному дослідженні учасники споживали чотири різні дієти, включаючи базову дієту з 60 г/день червоного м'яса, 120 г/день червоного м'яса та базову дієту з додаванням гемового заліза. Дієта з додаванням гемового заліза призвела до двократного збільшення екскреції DHN-MA з сечею (P < 0,001), біомаркера, що відображає перекисне окислення ліпідів. У додаткових дослідженнях на щурах екскреція DHN-MA різко зростала при дієтах з високим вмістом гему (кров'яна ковбаса), і ця екскреція була паралельною кількості переднеопластичних уражень у щурів, яким ініціювали азоксиметанові вживання (P < 0,0001). Зв'язок між споживанням гему та біомаркерами окисного пошкодження свідчить про обмеження споживання червоного м'яса для профілактики раку товстої кишки.

Переглянути джерело →