Харчові волокна

У спільній заяві підкреслюється захисна роль клітковини у запобіганні колоректальному раку, що ґрунтується на всебічному аналізі наявних доказів. Рекомендація щодо вживання великої кількості овочів, фруктів, цільнозернових продуктів і бобових у сукупності стосується споживання клітковини. Ці продукти, багаті на клітковину, є основою дієтичного режиму, спрямованого на профілактику раку, який підтримується Латиноамериканським та Карибським кодексом боротьби з раком і призначений для широкої громадськості.

Переглянути джерело →

У ході дослідження NOWAC, яке охопило 35 525 жінок, було виявлено, що низьке споживання харчових волокон є фактором ризику, на який можна вплинути, і він сприяє збільшенню захворюваності на рак товстої кишки. Однак його внесок у загальну кількість випадків захворювання серед населення був відносно невеликим порівняно з курінням (18,7 %, 95% довірчий інтервал: 4,7–30,6 %) та вживанням алкоголю (14,5 %). Споживання харчових волокон було одним із семи факторів способу життя, на які можна вплинути, і їх оцінювали за допомогою параметричної моделі з урахуванням змінної інтенсивності ризику та конкуруючого ризику смерті. У сукупності ці фактори пояснювали 46,0 % (95% довірчий інтервал: 23,0–62,4 %) випадків раку товстої кишки серед цієї норвезької групи жінок.

Переглянути джерело →

Узагальнений аналіз 185 проспективних досліджень, що охоплювали майже 135 мільйонів людино-років, показав зниження захворюваності на рак товстої та прямої кишки на 15–30 % при порівнянні груп людей із найвищим і найнижчим споживанням харчових волокон. Аналіз залежності «доза — реакція» вказав на найбільше зниження ризику при дозі 25–29 г на день, а отримані криві свідчать про те, що ще вищі дози можуть забезпечити ще більший захист від раку товстої та прямої кишки. Переконливі дані щодо залежності «доза — реакція» вказують на те, що між цими факторами може існувати причинно-наслідковий зв’язок. Рівень достовірності доказів щодо харчових волокон оцінено як помірний за допомогою методу GRADE. Оцінки, отримані з моделей із випадковими ефектами, були стабільними в результаті аналізу чутливості та метарегресії.

Переглянути джерело →

Серед 137 217 учасників, за якими спостерігали протягом 26–32 років, у яких було задокументовано 1019 випадків колоректального раку, аналіз компонентів харчування виявив значні диференціальні зв'язки між підгрупами колоректального раку на основі споживання харчових волокон (Фетерогенність = 0,02). Клітковина була ключовим компонентом розумного режиму харчування, який досяг 57% зниження ризику (ВР 0,43, 95% ДІ 0,25–0,72) для F. nucleatum-позитивного колоректального раку при порівнянні найвищого та найнижчого квартилів розумного дотримання дієти.

Переглянути джерело →

У контексті цього систематичного огляду, який досліджує взаємодію між споживанням м’яса та генами, а також ризик розвитку колоректального раку на основі 239 початково відібраних наукових праць з баз даних PubMed і Embase, високе споживання харчових волокон визнається важливим захисним фактором проти колоректального раку. Цей висновок базується на оцінці Всесвітнього фонду досліджень раку за 2014 рік, яка враховувала результати спостережних і експериментальних досліджень. Біологічне обґрунтування полягає в тому, що харчові волокна сприяють виробленню бутирату – основного джерела енергії для колоноцитів, – який пригнічується під дією сульфідів водню, що утворюються в результаті ферментації м’ясного білка кишковими бактеріями, такими як Bilophila Wadsworthia. Органічні сполуки сірки, отримані з м’яса, сприяють розмноженню бактерій, які відновлюють сульфати, що призводить до збільшення концентрації H2S у товстій кишці, порушує окислення бутирату та стимулює надмірну проліферацію клітин кишечника. Харчові волокна можуть протидіяти цим механізмам, підтримуючи здорову мікробну ферментацію та зберігаючи цілісність епітелію товстої кишки.

Переглянути джерело →

У дослідженні типу «випадок-контроль» за участю 9287 випадків колоректального раку та 9117 контрольних груп з десяти досліджень було виявлено, що збільшення споживання клітковини на квартиль було пов'язане зі статистично значущим зниженням ризику розвитку колоректального раку. Аналіз взаємодії геному протестував харчові фактори порівняно з приблизно 2,7 мільйонами генетичних варіантів, що підтвердило захисний зв'язок клітковини в загальному об'єднаному аналізі кількох досліджуваних популяцій.

Переглянути джерело →

У данському дослідженні типу «випадок-когорта», проведеному в межах проспективної когорти з 57 053 осіб (378 випадків колоректального раку, 775 учасників підкогорти), у носіїв гомозиготних диких алелів IL10 rs3024505 спостерігалося зниження ризику колоректального раку на 27% на кожні 10 г клітковини, що вживаються щодня (відношення ризиків – 0,73; 95% довірчий інтервал: 0,60–0,88). Було виявлено значну взаємодію між IL10 C-592A та споживанням клітковини (P для взаємодії = 0,02). Серед тих, хто споживав менше ніж 17,0 г клітковини на день, носії варіантного алеля C-592A мали статистично значно вищий ризик колоректального раку порівняно з носіями диких гомозигот. Не було виявлено суттєвої різниці в ризику між носіями дикого алеля, які споживали менше ніж 17,0 г на день, і носіями варіантного алеля, які споживали 17,0 г на день або більше, що свідчить про те, що збільшення споживання клітковини компенсує підвищений генетичний ризик.

Переглянути джерело →

У цьому дослідженні типу «випадок-контроль», що охопило 822 випадки та 926 контрольних осіб, було виявлено, що збільшення споживання харчових волокон у трьох рівних групах пов’язане зі зниженням ризику раку товстої кишки. При цьому, за результатами однофакторного аналізу, спостерігався значний захисний ефект як щодо раку товстої, так і прямої кишки. За результатами багатофакторного аналізу, який враховував демографічні, сімейні, екологічні та харчові фактори, було встановлено, що харчові волокна є незалежним захисним нутрієнтом, особливо ефективним у запобіганні раку товстої кишки, поряд із міддю. Вони є важливим компонентом загального захисного ефекту, який спостерігається при вживанні фруктів і овочів.

Переглянути джерело →