Контроль ваги.

Використовуючи дані UK Biobank, дослідники розробили показник дотримання рекомендацій щодо профілактики раку, який враховує підтримку здорової ваги тіла відповідно до рекомендацій WCRF/AICR. Моделі пропорційних ризиків Кокса показали, що у жінок, які не змінювали свій раціон харчування останнім часом, вищий рівень дотримання здорового способу життя обернено корелював із ризиком розвитку раку молочної залози на початковій стадії (відношення ризиків = 0,92 на одиницю збільшення, 95% довірчий інтервал = 0,85–0,99). Загалом, у досліджуваній групі спостерігалася незначна тенденція (відношення ризиків = 0,96, 95% довірчий інтервал = 0,91–1,03). Серед жінок, які змінили свій раціон харчування через хворобу, не було виявлено жодного зв’язку (відношення ризиків = 1,04, 95% довірчий інтервал = 0,94–1,15).

Переглянути джерело →

У цій когортній групі, що складалася з 13 802 жінок і за якою проводилося проспективне спостереження, вимірювалися метаболічні показники до встановлення діагнозу (ІМТ, співвідношення об’єму талії до об’єму стегон, рівень ліпідів у сироватці крові, артеріальний тиск). З-поміж 557 жінок, у яких розвинувся інвазивний рак молочної залози, ті, хто походив з Південної Азії та мав несприятливий метаболічний профіль, мали в 2,3 раза вищий ризик розвитку раку молочної залози порівняно з жінками зі Західної Європи (відносний ризик 2,30, 95% довірчий інтервал 1,18–4,49). Серед жінок із потрійно негативним раком молочної залози співвідношення тригліцеридів і холестерину ЛПВЩ, що перевищувало медіану (>0,73), було пов’язане з у 2,9 раза вищою загальною смертністю (відносний ризик 2,88, 95% довірчий інтервал 1,02–8,11) протягом середнього періоду спостереження в 7,7 року. Ці дані підтверджують необхідність оптимізації метаболічного здоров’я як частини профілактики раку молочної залози, особливо для жінок, які мігрують з країн із низькою поширеністю захворювання до країн із високою поширеністю.

Переглянути джерело →

Узагальнені дані, отримані в результаті 67 досліджень, охоплювали 121 435 жінок із інвазивним раком молочної залози (зафіксовано 16 890 випадків смерті протягом 10 років), і показали, що ІМТ ≥ 30 порівняно з 18,5–25 кг/м² пов’язаний із відносним ризиком 1,19 (95% ДІ 1,06–1,34) щодо загальної смертності протягом 10 років. Цей зв’язок був стабільним для різних підтипів пухлин і не виявлено ознак гетерогенності за статусом рецепторів естрогену або за наявністю підтипу, подібного до внутрішнього (P скор. > 0,30). Моделі регресії Кокса з урахуванням відповідних коваріатів підтвердили, що ожиріння є незалежним фактором ризику, який можна коригувати.

Переглянути джерело →

У перспективній когортній групі, що налічувала 150 257 жінок (медіанний вік на момент початку дослідження – 51 рік), за якими спостерігали в середньому протягом 14 років (стандартне відхилення = 3,9), було виявлено 6532 випадки раку молочної залози. У порівнянні з жінками, які підтримували стабільну вагу (±2,5 кг), у тих, хто набрав понад 10 кг після 20 років, значно підвищувався ризик розвитку раку молочної залози в постменопаузальний період: відносний ризик (ВР) = 1,42 (95% довірчий інтервал: 1,22–1,65) серед жінок із нормальною вагою у віці 20 років, ВР = 1,23 (95% довірчий інтервал: 1,04–1,44) серед жінок, які коли-небудь застосовували замісну гормональну терапію (ЗГТ), ВР = 1,40 (95% довірчий інтервал: 1,16–1,68) серед жінок, які ніколи не застосовували ЗГТ, і ВР = 1,46 (95% довірчий інтервал: 1,15–1,85) конкретно для раку молочної залози з позитивним статусом естрогенових (ER+) та прогестеронових (PR+) рецепторів.

Переглянути джерело →

Серед 96 869 жінок у когорті NOWAC індекс здорового способу життя, який включає ІМТ як один із п’яти компонентів, показав статистично значущий обернений зв’язок з раком молочної залози в постменопаузальний період (відношення ризиків 0,97 на кожний пункт збільшення, 95% довірчий інтервал: 0,96–0,98). Регресійний аналіз пропорційних ризиків Кокса з використанням множинного заповнення відсутніх даних підтвердив цей зв’язок. Вищі показники індексу здорового способу життя, що відображають кращі значення ІМТ та інші фактори, корелювали зі зниженням захворюваності на рак.

Переглянути джерело →

У рамках дослідження EPIC було спостерігано за когортою, що налічувала 150 257 жінок (медіанний вік на момент початку – 51 рік), протягом у середньому 14 років (стандартне відхилення – 3,9 року). За цей період було виявлено 6532 випадки раку молочної залози. У жінок, які набрали понад 10 кг після 20 років порівняно з тими, у кого вага залишалася стабільною (±2,5 кг), значно підвищувався ризик розвитку раку молочної залози в постменопаузальний період: відносний ризик (ВР) становив 1,42 (95% довірчий інтервал – 1,22–1,65) серед жінок із нормальною вагою у віці 20 років, 1,23 (95% довірчий інтервал – 1,04–1,44) серед жінок, які колись застосовували замісну гормональну терапію (ЗГТ), 1,40 (95% довірчий інтервал – 1,16–1,68) серед жінок, які ніколи не застосовували ЗГТ, і 1,46 (95% довірчий інтервал – 1,15–1,85) для раку молочної залози з позитивними естроген- та прогестерон-рецепторами. Цей зв’язок зберігався незалежно від історії застосування ЗГТ.

Переглянути джерело →

У цьому дослідженні типу «випадок-контроль», проведеному в Центрі імені Мохаммеда VI в Касабланці, антропометричний аналіз показав, що ймовірність розвитку раку молочної залози була в 1,78 раза вищою (коефіцієнт шансів) у жінок із надмірною вагою та в 2,39 раза вищою – у жінок з ожирінням порівняно з жінками з нормальною вагою. У жінок з обхватом талії понад 88 см коефіцієнт шансів становив 1,82, а у тих, у кого співвідношення об’єму талії до об’єму стегон перевищувало 0,85, – 1,70. У віці 10 років наявність великої фігури підвищувала коефіцієнт шансів до 1,60 порівняно з невеликою фігурою. Дослідження дійшло висновку, що надмірна вага є важливим фактором ризику розвитку раку молочної залози в цій групі населення, на який можна впливати.

Переглянути джерело →

У цьому систематичному огляді було проаналізовано взаємозв’язок між масою тіла та фізичною активністю на основі численних епідеміологічних досліджень і встановлено, що ожиріння позитивно корелює з частотою виникнення раку молочної залози у жінок. Оцінка гіпотези про те, що можна бути «товстим, але здоровим», шляхом використання формальних показників взаємодії між відсотком жиру в організмі та рівнем фізичної активності не виявила жодних доказів того, що високий рівень фізичної активності або хороша фізична підготовка зменшує ризик раку молочної залози, пов’язаний з ожирінням. У висновках огляду зазначено, що ризики розвитку раку, пов’язані з ожирінням, не усуваються високим рівнем фізичної підготовки, що підтверджує необхідність незалежного контролю ваги поряд із фізичною активністю для зменшення частоти випадків раку молочної залози у жінок.

Переглянути джерело →

Метааналіз семи проспективних європейських когорт (24 751 жінки; середній вік – 63 роки; медіанний термін спостереження – 12 років). Було виявлено значний вплив гормональної терапії (ГТ) на ризик розвитку раку молочної залози в постменопаузальний період (P < 0,001). У жінок, які ніколи не використовували ГТ, спостерігалося приблизно на 20% вище значення ризику раку молочної залози на кожне стандартне відхилення індексу маси тіла (ІМТ), об’єму талії та об’єму стегон порівняно з помітно меншим підвищенням ризику серед жінок, які коли-небудь використовували ГТ. Загалом, показники небезпеки розвитку раку, пов’язаного з ожирінням, на одиницю стандартного відхилення становили 1,11 (95% ДІ: 1,02–1,21) для ІМТ і 1,13 (95% ДІ: 1,04–1,23) для об’єму талії.

Переглянути джерело →

Робоча група IARC виявила достатньо доказів того, що відсутність надмірної маси тіла знижує ризик раку молочної залози в постменопаузальний період. У численних дослідженнях було продемонстровано позитивний зв’язок: відносний ризик становив приблизно 1,1 (95% довірчий інтервал, 1,1–1,2) на кожні 5 одиниць ІМТ, особливо для пухлин з позитивними естроген-рецепторами. Об’єм талії та збільшення ваги в дорослому віці також були пов’язані зі збільшенням ризику раку молочної залози в постменопаузальний період. Серед жінок, які отримували гормональну замісну терапію, не було виявлено жодного зв’язку з раком молочної залози в постменопаузальний період. Варто зазначити, що щодо раку молочної залози в пременопаузальний період спостерігався стабільний обернений зв’язок між ІМТ і ризиком. Велика кількість доказів підтверджує наявність зв’язку між підвищеним ІМТ у період, близький до встановлення діагнозу раку, та зниженням показників виживання серед пацієнток із раком молочної залози.

Переглянути джерело →

У групі шотландських жінок, яка налічувала 3839 осіб і за якими спостерігали протягом 67 років, до досягнення ними віку 77 років, кожне збільшення індексу маси тіла (ІМТ) на 1 стандартне відхилення у віці 11 років було пов’язане з підвищенням ризику смертності від раку молочної залози на 27 % (відношення ризиків – 1,27; 95% довірчий інтервал: від 1,04 до 1,56). Це був найсильніший зв’язок між одним фактором і наслідком, виявлений у дослідженні, який перевищував показники ризику для загальної смертності (відношення ризиків – 1,09; 95% довірчий інтервал: від 1,03 до 1,14) та всіх видів раку разом узяті (відношення ризиків – 1,12; 95% довірчий інтервал: від 1,03 до 1,21). Результати були скориговані з урахуванням соціально-економічного статусу та когнітивних здібностей у дитинстві.

Переглянути джерело →

У рамках дослідження EPIC протягом усередненого періоду в 10,9 років спостерігали за 242 918 жінок у постменопаузі, виявивши 7756 нових випадків раку молочної залози. Антропометрія була одним із п’яти компонентів HLIS, оцінених за шкалою від 0 до 4. Порівняння найвищої та другої категорій HLIS дало скоригований показник ризику (HR) 0,74 (95% ДІ: 0,66–0,83) щодо загального ризику раку молочної залози. Було виявлено зниження ризику на 3 % на кожен пункт збільшення в HLIS. Захисний ефект спостерігався при подвійному позитивному типі рецепторів гормонів (скоригований HR = 0,81, 95% ДІ: 0,67–0,98) і подвійному негативному типі рецепторів гормонів (скоригований HR = 0,60, 95% ДІ: 0,40–0,90).

Переглянути джерело →

У дослідженні типу «випадок-контроль», проведеному в лікарні Кудус у 2010 році, було вивчено 59 випадків раку молочної залози та 59 відповідних контрольних груп з того ж району. Було встановлено, що ожиріння є статистично значущим фактором ризику розвитку раку молочної залози (p=0,00; OR=4,49; 95% CI=2,01–10,02). У жінок з ожирінням ймовірність розвитку раку молочної залози була приблизно в 4,5 раза вищою порівняно з жінками без ожиріння. Аналіз хі-квадрат підтвердив наявність зв’язку при рівні значущості α=0,05.

Переглянути джерело →

У результаті об’єднаного аналізу даних 5683 пацієнток з раком молочної залози, у яких можливе хірургічне втручання, отриманих із чотирьох рандомізованих клінічних досліджень (GEICAM/9906, GEICAM/9805, GEICAM/2003-02, BCIRG 001), було виявлено, що у пацієнток з важким ступенем ожиріння (ІМТ ≥ 35) ризик рецидиву захворювання збільшувався на 26% (відношення ризиків = 1,26, 95% ДІ 1,00–1,59, P = 0,048), смертність від раку молочної залози – на 32% (відношення ризиків = 1,32, 95% ДІ 1,00–1,74, P = 0,050), а загальна смертність – на 35% (відношення ризиків = 1,35, 95% ДІ 1,06–1,71, P = 0,016) порівняно з пацієнтками з ІМТ < 25. У пацієнток із надмірною вагою та ожирінням (ІМТ 30,0–34,9) не спостерігалося статистично значущих погіршень результатів лікування. Негативний прогностичний ефект важкого ожиріння був стабільним для всіх патологічних підтипів у багатофакторному аналізі з урахуванням віку, розміру пухлини, стану лімфатичних вузлів та інших клінічних факторів.

Переглянути джерело →

У дослідженні, що охопило 168 мексиканських жінок (84 випадки захворювання на рак молочної залози та 84 контрольні групи), було виявлено значний зв’язок між ожирінням і ризиком розвитку раку молочної залози. Двофакторний аналіз показав, що для ожиріння коефіцієнт шансів (OR) становить 3,09 (95% довірчий інтервал: 1,64–5,80), для підвищеного індексу маси тіла (ІМТ) – 3,10 (95% довірчий інтервал: 1,65–5,84), а для збільшеного співвідношення об’єму талії до об’єму стегон – 3,43 (95% довірчий інтервал: 1,81–6,47). Багатофакторний аналіз із використанням порогового значення ІМТ 34 показав коефіцієнт шансів 32,96 (p < 0,002), що свідчить про збільшення ризику розвитку раку молочної залози в 32 рази при ІМТ ≥ 34.

Переглянути джерело →

Робоча група Європейської організації з профілактики раку дійшла консенсусу щодо того, що ожиріння слід уникати, і воно має бути одним із пріоритетних напрямів у сфері охорони здоров’я для профілактики раку. Індекс маси тіла було визначено як ненадійний показник для оцінки вмісту жиру в організмі, і було рекомендовано замінити його на майбутні епідеміологічні дослідження, використовуючи методи вимірювання біоімпедансу для визначення кількості жирової та нежирової маси тіла. Рак молочної залози є одним із семи типів раку, які потенційно пов’язані зі споживанням жирів і балансом енергії. У Данії 43% енергії населення отримує з жирів, причому ця частка неухильно зростає протягом останніх 30 років. Було розраховано сукупний вплив відомих факторів харчування та навколишнього середовища, і навіть найконсервативніша оцінка кількості випадків раку, які можна пояснити цими факторами, виявилася дуже низькою порівняно з фактичною кількістю зареєстрованих випадків.

Переглянути джерело →

У групі жінок, що налічувала 5394 особи, у яких у 2004 році було діагностовано локально поширений рак молочної залози I–III стадії за класифікацією AJCC, і які були відібрані з Національної програми реєстрації онкологічних захворювань із семи штатів США, досліджували взаємозв’язок між індексом маси тіла (ІМТ) та смертністю за допомогою регресійного аналізу пропорційних ризиків Кокса з урахуванням демографічних і клінічних факторів. Серед жінок із раком I стадії, у тих, хто мав ІМТ ≥35 кг/м², спостерігалася значно вища смертність від раку молочної залози порівняно з жінками з нормальною масою тіла (ІМТ 18,5–24,9 кг/м²), при цьому коефіцієнт ризику становив 4,74 (95% довірчий інтервал 1,78–12,59). Цей зв’язок не спостерігався у жінок із більш прогресуючими формами раку II або III стадії. Щодо загальної смертності серед жінок віком 70 років і старше, кожне збільшення ІМТ на 5 кг/м² було пов’язане зі зниженням загальної смертності (відносний ризик 0,85, 95% довірчий інтервал 0,75–0,95), тоді як у жінок віком до 70 років значущого зв’язку не виявлено.

Переглянути джерело →