Автори: Carmichael, Amtul R., Kitas, George D., Lahart, Ian, Metsios, George S., Nevill, Alan M.
Опубліковано: 1 липня 2017 р.
У цьому рандомізованому контрольованому дослідженні взяли участь 32 жінки, які пережили рак молочної залози після ад’ювантної терапії (вік 52 ± 10 років, ІМТ 27,2 ± 4,4 кг/м²). Протягом шести місяців проводилася програма фізичних вправ вдома з особистими консультаціями та телефонними сеансами, яку порівнювали зі стандартним доглядом. Учасниці мали середній початковий показник відносної V̇O2max 25,3 ± 4,7 мл·кг⁻¹·хв⁻¹, що класифікувалося як «поганий» для їхнього віку та статі. Аналіз на основі величини ефекту показав, що програма, ймовірно, мала принаймні невеликий позитивний вплив на абсолютну та відносну V̇O2max (розміри ефекту d = 0,44 і d = 0,40 відповідно) та на загальну фізичну активність помірної інтенсивності (розміри ефекту d = 0,73 і d = 0,59 відповідно) в групі, яка брала участь у програмі, порівняно зі стандартним доглядом.
