Наявність крові в сечі вимагає негайної діагностики – затримка з постановкою діагнозу значно збільшує смертність від раку сечового міхура.
У ході 11 досліджень, які охопили понад 31 000 пацієнтів, було встановлено, що гематурія є надійним і важливим сигналом про можливий рак сечового міхура. Аналіз даних SEER-Medicare, проведений серед 29 740 пацієнтів, показав, що затримка з діагностикою, яка перевищує 9 місяців після появи гематурії, збільшує смертність від раку сечового міхура на 34% (відносний ризик 1,34; 95% довірчий інтервал: 1,20–1,50), при цьому найбільша шкода спостерігається у випадках раку на ранній стадії та низького ступеня злоякісності, коли прогноз зазвичай сприятливий (відносний ризик 2,02 для Ta/Tis). Серед пацієнтів із макроскопічною гематурією майже у 30% виявили рак сечового міхура. Кілька досліджень щодо точності діагностики підтверджують, що аналізи сечі дозволяють виявляти злоякісні новоутворення з чутливістю 73–95%, що значно перевищує показники цитології (22–39%). У групі з 712 пацієнтів із високим ризиком у 15,8% випадків хвороба прогресувала до стадії інвазії в м’язовий шар сечового міхура, при цьому специфічна смертність серед цих пацієнтів досягла 33,8%. Будь-які нові або незрозумілі виявлення крові в сечі – видимі чи мікроскопічні – потребують медичного обстеження протягом кількох днів, а не тижнів.
Автори: Cresswell, Jo, Dudderidge, Tim, Hrouda, D., McCracken, Stuart Robert Crozier, Mom, Jaswant, Nabi, Ghulam, Stockley, Jacqui, Umez-Eronini, N.
Опубліковано: 1 лютого 2020 р.
У перспективному багатоцентровому дослідженні, що охопило 856 пацієнтів із гематурією у семи центрах, поширеність раку сечового міхура становила 8,6% (74 з 856 пацієнтів). Діагностичний тест ADXBLADDER показав загальну чутливість 73,0% і негативну прогностичну цінність 96,4% для виявлення раку сечового міхура. Для інвазивного в м’язи раку сечового міхура як чутливість, так і негативна прогностична цінність досягли 100%. Для не-pTa пухлин (pT1 та вище) чутливість становила 97% при негативній прогностичній цінності 99,8%. У підгрупі з 173 пацієнтів, у яких були наявні дані цитології, ADXBLADDER виявив 16 із 18 випадків раку (88,9%), тоді як стандартна цитологія сечі виявила лише 4 із 18 (22,2%), що демонструє, що пацієнти з гематурією отримують користь від ретельної діагностичної оцінки.
Автори: Soedarso, M. A. (Mohamad), Tjahjati, M. I. (Maria), Wahyuni, Y. (YinYin)
Опубліковано: 1 вересня 2018 р.
У дослідженні, присвяченому оцінці діагностичної точності у 24 пацієнтів із підозрою на злоякісну пухлину сечового міхура, у 21 з 24 (87,5%) випадків тест NMP-22 в зразку сечі показав позитивний результат, а гістопатологічна біопсія підтвердила наявність злоякісної пухлини у більшості пацієнтів. Тест NMP-22 для аналізу сечі продемонстрував 95% чутливість і 67% специфічність порівняно з гістопатологічною біопсією, тоді як цитологічне дослідження сечі показало лише 38,1% чутливості, але 100% специфічності. Висока позитивна прогностична цінність NMP-22 (95%) свідчить про те, що наявність видимих або мікроскопічних домішок крові в сечі, яка є поширеним симптомом раку сечового міхура, має спонукати до медичного обстеження, оскільки аналіз сечі може виявити злоякісні перехідні клітини, що відшаровуються від слизової оболонки сечового міхура.
У багатоцентровому дослідженні за участю N=452 пацієнтів, включаючи 87 з пухлинами сечового міхура та 22 здорових осіб контрольної групи, рівні біомаркерів у сечі були значно підвищені у пацієнтів з раком сечового міхура порівняно з контрольною групою (p < 0,001). Серед 23 випадків карциноми in situ діагностична чутливість досягла 86,9%, тоді як специфічність становила 90,9%. Неінвазивні м'язово-інвазивні пухлини високого злоякісного раку показали чутливість 71,4% (n=21), а м'язово-інвазивні пухлини високого злоякісного раку показали чутливість 60% (n=20). Площа під ROC-кривою становила 0,75. Ці результати підкреслюють, що високодиференційований рак сечового міхура, включаючи CIS, призводить до виявлених змін у сечі, що підкреслює важливість своєчасного дослідження гематурії.
У поперечному дослідженні з оцінки діагностичної точності, проведеному серед 64 пацієнтів, які звернулися до академічної лікарні Шарлотти Максеке в Йоганнесбурзі зі скаргами на макроскопічну гематурію, у 19 (29,7%) було діагностовано рак сечового міхура. Експрес-тест NMP22 BladderChek показав чутливість 78,9%, специфічність 84,4%, позитивну прогностичну цінність 68,2% і негативну прогностичну цінність 90,5% для виявлення карциноми сечового міхура. Цитологічне дослідження сечі показало нижчу чутливість (36,8%), але вищу специфічність (93,0%), при цьому позитивна та негативна прогностичні цінності становили відповідно 70,0% і 76,9%. На результати тесту BladderChek стадія або ступінь злоякісності не впливали. Цитологічне дослідження сечі виявило лише один випадок злоякісної пухлини, який не був виявлений за допомогою BladderChek. Ці дані підтверджують, що макроскопічна гематурія є значним показником, який потребує подальшого обстеження, оскільки майже у кожного третього пацієнта, який звертається з цим симптомом, виявляється рак сечового міхура.
У перехресному дослідженні 289 пацієнтів із симптомами у сечовипускальному каналі діагностична оцінка, що поєднувала цитологію, активність теломерази (TRAP-аналіз) та флуоресцентну гібридизацію in situ (FISH), досягла чутливості 0,78 та специфічності 0,78. Комбінація TRAP та FISH окремо досягла чутливості 0,65 зі специфічністю 0,93. Стандартне цитологічне дослідження сечі мало чутливість лише 0,39 та специфічність 0,83, що свідчить про те, що пацієнти з симптомами, особливо ті, хто належить до груп високого ризику з професійним впливом, отримують користь від комплексного неінвазивного діагностичного обстеження. Друге дослідження, яке охопило 51 пацієнта з раком сечового міхура, 46 пацієнтів з симптомами та 32 здорових добровольців, показало, що аналіз цілісності безклітинної ДНК сечі при пороговому рівні 0,1 нг/мкл досяг чутливості 0,73 та специфічності 0,84 у здорових осіб та 0,83 у пацієнтів з симптомами.
Автори: Abbod, MF, Catto, JWF, Goepel, JR, Rosario, DJ, Rubin, N, Thomas, F
Опубліковано: 27 квітня 2012 р.
У когорті з 712 пацієнтів з високим ризиком неінвазивного раку сечового міхура з ураженням м'язів (медіана віку 73,7 років) прогресування до інвазії м'язів спостерігалося у 110 пацієнтів (15,8%; 95% ДІ 13%-18,3%) при медіані 17,2 місяців (IQR 8,9-35,8 місяців). Серед 366 пацієнтів зі спостереженням понад 5 років у 26,5% (95% ДІ 22,2%-31,3%) спостерігалася прогресія. Рецидив був найсильнішим предиктором прогресування (ВР 18,3; P < 0,001). Загалом смертність, пов'язана з певним захворюванням, становила 11,1% (95% ДІ 8,8%-13,7%), а серед тих, у кого спостерігалася прогресія, вона зростала до 33,8%.
Автори: Dunn, Rodney L., Hollenbeck, Brent K., Hollingsworth, John M., Kim, Simon P., Lee, Cheryl T., Miller, David C., Montie, James E., Skolarus, Ted A., Wood, David P., Ye, Zaojun
Опубліковано: 21 липня 2010 р.
У групі з 29 740 пацієнтів, дані яких були отримані з баз даних SEER і Medicare та які мали гематурію протягом року до встановлення діагнозу раку сечового міхура (1992–2002 роки), було виявлено, що у пацієнтів із затримкою діагностики на 9 місяців або більше (n = 2084) спостерігалася значно вища смертність від раку сечового міхура порівняно з тими, у кого діагноз було встановлено протягом 3 місяців (скоригований коефіцієнт ризику [HR] 1,34; 95% довірчий інтервал [CI] 1,20–1,50). Після додаткового врахування стадії захворювання та ступеня злоякісності пухлини підвищений ризик зберігався (скоригований HR 1,29; 95% CI 1,14–1,45). Вплив на смертність був найбільш вираженим серед пацієнтів із низькодиференційованими пухлинами (скоригований HR 2,11; 95% CI 1,69–2,64) та захворюванням низької стадії, класифікованим як Ta або пухлина in situ (скоригований HR 2,02; 95% CI 1,54–2,64), що свідчить про те, що затримки з діагностикою непропорційно негативно впливають на пацієнтів, у яких рак мав би найкращий прогноз.
У групі з 64 пацієнтів із поверхневою перехідноклітинною карциномою сечового міхура, яких спостерігали протягом середнього періоду в 4 роки та 6 місяців після трансуретральної резекції, залишки пухлини були виявлені у 20,6% (7/34) біопсійних зразків у пацієнтів із карциномою in situ та у 20,2% (19/94) – у пацієнтів із папілярними пухлинами. Навіть серед пацієнтів із негативними результатами біопсії, рецидив захворювання одразу після завершення протоколу біопсії був поширеним в обох групах. Прогресування раку спостерігалося у 4 пацієнтів із карциномою in situ порівняно з 2 пацієнтами з папілярними пухлинами (p < 0,01, критерій логрангу). Ці високі показники рецидиву та наявності залишків пухлини підкреслюють важливість пильності пацієнтів щодо сечовивідних симптомів.
У дослідженні діагностичної точності, що порівнювало визначення основного фетопротеїну (ОФП) сечі та тест ОТА з цитологічним дослідженням сечі для виявлення раку сечового міхура, ОФП сечі показав значно вищу чутливість, ніж цитологічне дослідження, для раку сечового міхура стадії Ta та T1 (p < 0,05). Це ранні, поверхневі стадії, де своєчасне виявлення шляхом розпізнавання симптомів, зокрема гематурії, є критично важливим. Поєднання ОФП з цитологічним дослідженням та тестом ОФП покращило показники виявлення як пухлин стадії Ta/T1, так і пухлин G2 або нижчого ступеня злоякісності. Хибнопозитивні результати спостерігалися при піурії (ОФП: p < 0,05) та відведенні сечі (ОФП: p < 0,01, ОФП: p < 0,05), що підкреслює, що кров у сечі за відсутності інфекції повинна бути оцінена негайно.
Серед 235 пацієнтів із підтвердженою мікроскопічною гематурією у 23 було діагностовано урологічні злоякісні новоутворення. Рівень холестерину в сечі у хворих на рак коливався від 0,2 до 76,0 мг (медіана – 5,5 мг), порівняно з 0,1–33,4 мг (медіана – 1,1 мг) у 38 пацієнтів із доброякісними урогенітальними захворюваннями та 0,1–1,9 мг (медіана – 0,35 мг) у 146 осіб без захворювань нирок або урогенітальної системи. При використанні порогового значення рівня холестерину в сечі 1,0 мг чутливість для виявлення урологічних карцином становила приблизно 80% при специфічності 90%, що свідчить про підвищений ризик раку у пацієнтів із мікроскопічною гематурією, що потребує подальшої оцінки.
Екзофоліативна цитологія зразків сечі, отриманих від 40 пацієнтів із пухлинами нирок, сечоводів або сечового міхура, продемонструвала 85,0% позитивних результатів, 5,0% слабкопозитивних і лише 10,0% негативних результатів при використанні методу фарбування за Папаніколау. Висока виявляємість відшарованих пухлинних клітин у сечі (90% сумарно позитивних і слабкопозитивних результатів) у цій групі з 75 пацієнтів із пухлинами сечостатевої системи підтверджує, що злоякісні новоутворення сечовивідних шляхів активно відшаровують клітини, які можна ідентифікувати в сечі. Вимірювання розміру ядер, проведені на 34 зразках, показали більшу різницю в розмірах ядер, яка корелювала з вищою злоякісністю, що підтверджує діагностичну цінність патологічних змін у сечі як показників ступеня тяжкості пухлини.
Переглянути джерело →