Використання сонцезахисних засобів і перебування в тіні значно знижує ризик розвитку базальноклітинної карциноми у людей, чутливих до ультрафіолетового випромінювання.
Чотири дослідження, в яких взяли участь понад 500 осіб, послідовно підтверджують зв’язок між впливом ультрафіолетового випромінювання та розвитком базальноклітинної карциноми. Дані досліджень типу «випадок-контроль», отримані в Чорногорії, показують, що в людей, які завжди обгорають на сонці, але не засмагають, ризик розвитку базальноклітинної карциноми збільшується у 1,75 раза (відношення шансів = 1,75; 95% довірчий інтервал 1,20–2,55; p = 0,003), тоді як у тих, хто отримує сонячні опіки протягом двох годин, цей ризик збільшується у 3,72 раза (відношення шансів = 3,72; 95% довірчий інтервал 2,39–5,79; p < 0,001). У людей зі світлою шкірою, яка не темніє після впливу сонця, ризик розвитку захворювання збільшується у 3,14 раза (відношення шансів = 3,14; 95% довірчий інтервал 1,59–6,18). У бразильській когортній групі, що складалася з 202 пацієнтів із базальноклітинною карциномою, було виявлено, що 77 % повідомляли про значний вплив ультрафіолетового випромінювання, причому у 71,2 % випадків пухлини були розташовані на обличчі, а в 43,6 % спостерігався актинічний кератоз, спричинений ультрафіолетом. Дослідження біомаркерів підтверджує, що одяг і сонцезахисний крем значно зменшують біологічно ефективну дозу ультрафіолетового випромінювання. Постійний захист від сонця – використання сонцезахисного крему, захисного одягу та перебування в тіні – безпосередньо впливає на основний фактор ризику розвитку базальноклітинної карциноми, який можна змінити.
Це когортне дослідження встановило, що димери тиміну в сечі (T=T) є валідованим біомаркером впливу ультрафіолетового випромінювання (УФВ), основної екологічної причини базальноклітинної карциноми. Коригований на креатинін показник T=T у сечі продемонстрував значну кореляцію з рівнем T=T у тканинах шкіри (p < 0,05). Одноразовий вплив УФВ на відкритому повітрі показав значний зв’язок між дозою та реакцією як у дорослих, так і в дітей, при цьому формування T=T було еквівалентним для кожної одиниці дози незалежно від віку. Серед працівників, які постійно перебувають на відкритому повітрі, змішана статистична модель виявила стабільний рівень T=T, що відображає попередні три дні впливу УФВ. Дослідження чітко показує, що фактори, що обмежують дозу, зокрема одяг і сонцезахисний крем, зменшують біологічно ефективне УФ-випромінювання, і робить висновок, що цей біомаркер може допомогти в первинній профілактиці раку шкіри людини.
У дослідженні типу «випадок–контроль», проведеному в Чорногорії у 2002–2003 роках, де було порівняно 100 пацієнтів із базальноклітинною карциномою (БКК) і 100 осіб контрольної групи, виявлено значний зв’язок між світлим кольором шкіри та розвитком БКК (t = 2,37, df = 99, p = 0,020). Шкіра, яка залишалася світлою після впливу сонячного випромінювання, демонструвала в 3,14 рази вищий ризик розвитку БКК (OR = 3,14, p = 0,001, 95% ДІ 1,59–6,18). Також було встановлено значний зв’язок між світлішим кольором волосся (t = 4,63, df = 99, p < 0,001) і світлішим кольором очей (t = 2,86, df = 99, p = 0,005) та розвитком БКК, що свідчить про те, що люди з цими конституційними особливостями, які роблять їх чутливими до ультрафіолетового випромінювання, мають підвищений ризик.
Автори: Barbosa, Marcus Vinicius, Bariani, Roberta Lopes, Farah, Andréia Bufoni, Ferreira, Lydia Masako, Nahas, Fabio Xerfan
Опубліковано: 1 квітня 2006 р.
У перспективній когортній групі з 202 пацієнтів із базальноклітинною карциномою, у яких було виявлено 253 ураження в лікарні «Жарагуа» (Сан-Паулу), 77% повідомили про вплив ультрафіолетового випромінювання як під час відпочинку, так і в процесі роботи. Встановлено, що вплив УФ-випромінювання є статистично значущим фактором у розвитку базальноклітинної карциноми. Серед досліджуваних було зафіксовано 95,5% випадків фототипів I та II (світла шкіра), а 71,2% пухлин виявлено на обличчі – ділянці тіла, яка найбільше піддається впливу сонячного світла. Активічний кератоз, передраковий стан, спричинений УФ-випромінюванням, був присутній у 43,6% пацієнтів. Частота захворюваності становила 36 випадків на 100 000 пацієнтів на рік, при цьому пік захворюваності спостерігався у віці від 60 до 80 років (69% випадків, середній вік – 64 роки), що свідчить про кумулятивну УФ-пошкоджувальну дію протягом десятиліть як основний фактор.
У дослідженні типу «випадок-контроль», що охопило 100 випадків базальноклітинної карциноми, підтверджених гістопатологічно, і 100 осіб контрольної групи, відібраних за статтю та віком серед населення Чорногорії, було встановлено, що сонячне випромінювання є основним фактором ризику. У людей, які завжди обгорали на сонці, не набуваючи засмаги, спостерігався значно підвищений ризик (відношення шансів = 1,75; 95% довірчий інтервал = 1,20–2,55; p = 0,003). У тих, у кого сонячний опік виникав через дві години перебування на сонці, ризик був ще більшим (відношення шансів = 3,72; 95% довірчий інтервал = 2,39–5,79; p < 0,001). У людей, у яких після багаторазового перебування на сонці в дитинстві зберігалася лише легка засмага або не відбувалося жодних змін, спостерігався підвищений ризик (відношення шансів = 2,92; 95% довірчий інтервал = 1,89–4,52; p < 0,001).
Переглянути джерело →